РОЛЬ ЦЕРКВИ В ІСТОРІЇЇ ПОКОЛІНЬ
МІЖНАРОДНА НАУКОВО-ПРАКТИЧНА КОНФЕРЕНЦІЯ З АПОЛОГЕТИКИ
Присвячена 500-літтю Реформації
Тема: В.Ф.Марцинковський:
ВІД РЕФОРМАЦІЇ ВІРИ ДО РЕВОЛЮЦІЇ ГІДНОСТІ.
АСПЕКТИ АКТУАЛІЗАЦІЇ
Церква – це Божа структура влади, яка представляє інтереси Його Царства тут, на землі. І однією з важливих істин, з якою мусить погодитись будь-хто, незалежно від його релігійних, політичних та інших переконань, є та істина, що в Царстві Божому немає ні кордонів між представниками різних націй, ні мовних бар’єрів, ні різниці в культурних традиціях. І тим більше немає жодної панівної релігійної конфесії з її службовою ієрархією. Церква покликана нести всім народам і націям чисте, живе, безкомпромісне Слово Боже, яке звільняє людей від рабства їх гріховної натури, вказує шлях до нового життя, сіє мир, любов та злагоду між окремими людьми й цілими народами.
Справжня історія Церкви – це не історія тих або інших релігійних організацій з їх інтригами, війнами і боротьбою за панування своєї доктрини. У Церкви є своя історія, своя Конституція ( Біблія) і своє майбутнє.
Цього року відзначається знакова дата - 500 років з часу Реформації. Тут виникає запитання – компромат. А чому саме ця дата? Адже реформаційні спалахи відбувалися в кожному столітті, починаючи з часу виникнення Церкви Христової і аж до нашого часу. Десь вони були більші, десь менші. На моє переконання, Лютер – це один із тих сотень людей, які, кожен в своєму поколінні, відгукнулися на Божий поклик. Про багатьох із них з різних причин ніхто не писав, або ж те, що було написане, просто знищувалося комусь на догоду. Я переконаний у тому, що чиста Христова Церква з часу її виникнення жила і діяла протягом всіх століть. Це засвідчує слово Самого Христа, Який сказав: «Я побудую Церкву і ніщо її не здолає». Чому я підкреслюю, що «чиста Церква»? Тут я маю на увазі Церкву, яка не йшла на компроміси з владою і не була її служницею. Так завжди було, що паралельно існували дві Церкви. Одна - “офіційна”, визнана державою, на основі якої якраз і писалася історія, а також інша - “чиста”, Христова, яка більшість часу була в підпіллі, була гонимою, і про яку мало написано в історії. Хоча завжди в тій Церкві таємними учнями були люди зі знатних родів, представники влади, бізнесмени тощо. Саме через таких людей вона мала колосальний вплив на всі прошарки суспільства. Так завжди було, починаючи з часів апостолів, і продовжується аж до нашого часу.
Однозначно, ми не маємо об’єктивної історії життя Церкви та розвитку християнства в цілому. Тому що, як я вже згадував, в різні часи історію знищували або переписували її для утвердження своєї влади. І не факт, що те, що ми сьогодні знаємо, теж не доведеться з часом переглянути через появу нових фактів.
Для звершення тієї чи іншої місії на землі Бог ніколи не робив ставку на юрбу, а натомість завжди шукав хоча б одну людину, яка відгукнулася б на Його поклик. «І шукав Я між ними чоловіка, що поставив би загороду, і став би в виломі перед Моїм обличчям за цей Край…» (Єзекіїль 22:30). Візьмемо, для прикладу, таких персонажів, як Мойсей, Йосип, Неємія, Єздра, Ісая, Ілія, Єремія, Іван Хреститель, апостоли Павло та Петро, домініканський монах Ієронім Савонарола, Іван Златоуст, Джон Вікліф, Ян Гус, Мартин Лютер, Ульріх Цвінглі, Жан Кальвін, Орал Робертс, Рейнхард Боннке, Бенні Хін, Папа Іван Павло 2, Ті Ді Джейкс та десятки або й сотні інших, про яких ми ще не знаємо. А коли б почали перераховувати їх імена та сфери впливу, то це зайняло б тисячі сторінок.
Реформи повсякчас відбувалися не лише в християнському середовищі, але і в самому суспільстві в цілому. Боротьба завжди була жорстокою. Але що б не ставалося, Церква завжди перемагала завдяки тим людям, які ціною свого життя несли чистоту євангельського вчення і передавали його з рук в руки.
Аналізуючи ту історію, яку ми маємо, можемо побачити, що кожне покоління переживало як всебічний занепад християнського вчення, так і його реформаційний спалах. Кожного разу ці реформаційні спалахи породжували все нові християнські течії, які ще певний час потому несли вогонь свіжого пробудження. І коли той чи інший рух згасав, відбувались нові реформаційні спалахи, які, у свою чергу, також змінювались чимось новим. Так завжди було і буде. Реформаційні процеси завжди відновлювали християнське вчення, очищали Церкву від застою та оживлювали її.
У кожному поколінні для Церкви були свої виклики:
Протягом першого століття нашої ери викликом для Церкви був юдаїзм.
В часи середньовіччя, або як їх ще називають - “темні часи”, викликом для Церкви була, як не дивно, та ж християнська релігія, яка наплодила дуже багато абсурдів.
В часи Київської Русі викликом для Церкви було поганство.
А в наш час викликом для Церкви є свобода, демократія і те ж синкретичне християнство (охристиянізовані “офіційною”церквою поганські звичаї, які стали частиною християнської культури).
Ну, а в кожному місті чи селі для кожної помісної церкви є ще свої локальні виклики.
Тут виникає дуже важливе запитання. А як Церква реагувала чи реагує на ці виклики? І чи взагалі хоч якось реагує? Я переконаний, що поставлене запитання саме по собі вже є викликом. І перш, ніж на нього відповісти, необхідно пояснити і зрозуміти, яку роль Церква відіграє на цій землі.
Бог дав для Церкви особливе доручення, а саме - впливати на оточуючий її світ і демонструвати Царство Боже. “Ви сіль землі, ви світло для світу” (Матвія 5:13-14). Саме Царство Боже було центральною темою всіх проповідей Ісуса Христа. В молитві «Отче Наш» ми говоримо: “Нехай прийде Царство Твоє, як на небі, так і на землі...”. Церква має велику місію нести в народи правду. Не формувати свою церковну субкультуру, а йти в народ і приносити туди принципи Царства Божого.
Говорячи про роль Церкви, я хочу виділити два моменти, які, на мою думку, є дуже важливими:
Перше – це ПРОГОЛОШЕННЯ СЛОВА. “На початку було Слово...” (Івана 1:1). Бог творив світ Словом. Саме Його проголошене Слово привело в дію всі закони, які породили порядок у Всесвіті. Сказане слово має могутню силу в духовному світі. Тому я вірю, що кожна помісна церква повинна проголосити Слово для того населеного пункту, де вона звершує свою діяльність. А, загалом, таке Слово повинно бути проголошене церковною спільнотою для цілої країни.
Друге – це ЗАЯВЛЕННЯ ПРО ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ.
Проблемою багатьох реформацій і новоутворених рухів була і є відсутність відповідальності. Тобто, не було того, що могло б підтримувати цю реформацію чи рух для їх подальшої дії. Церква повинна взяти на себе відповідальність за певні духовні процеси, які відбуваються на тій території, де вона діє. Будь-яке рішення має духовну дію. “Дбайте про благо тієї землі, де ви живете, і моліться за неї Господу, бо в її добробуті і ваше щастя” (Єремії 29:7). Віра повинна бути підкріплена ділами. Те саме можна сказати і про революцію гідності, і про будь-який початий рух - чи то політичний, чи духовний (приміром, пробудження). Завжди існує прямий взаємозв’язок між духовним рівнем нації, за який якраз і є відповідальною церква, та її економічним процвітанням. Якщо в основу державотворення будуть покладені біблійні принципи, буде і успіх, і взаєморозуміння, і над всім Боже благословення. « Праведність піднімає народ, а беззаконня – безчестя народів» (Притчі 14:34). “Благословінням праведників піднімається місто, а устами грішників руйнується” (Притчі 11:11)
Статус міста залежить від того, кому в ньому поклоняються люди!
Існують різновиди духовних твердинь в містах чи селах, які можуть контролювати людей та утримувати їх в неволі:
• ідеологічні твердині (ті, які формують світогляд)
• окультні твердині (територіальні духи, які контролюють людей)
• сектантські твердині (ті, які викликають розділення та суперечки між церквами)
• твердині беззаконня (алкоголь, розпуста, аборти, наркоманія)
• релігійні твердині (всілякі забобони, обряди, повір\'я...)
• престол сатани (місця, які пов\'язані з окультизмом)
Тому роль Церкви полягає у тому, щоб проголошувати Боже пророче слово для міста, його жителів, для землі та усіх гілок влади, та щоб, взявши відповідальність, молитися за них заступницькою молитвою перед Богом.
Ми не зможемо створити на землі досконале Царство Боже, але ми зможемо показати його природу, характер, відкрити людям Божу волю. Ми не зможемо вирішити всіх проблем суспільства та повністю викорінити гріх. Але через Євангеліє ми зможемо зробити це суспільство кращим.
Реформація продовжується!
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Проза : Забытые Двери - Fylhbfyjd Gfdtk Не совсем в формат сайта.История создания такова 6долго и упорно пытался пробить рубрику "Мегаполис в печатном издании,на Родине не приняли,просил случайных знакомых передать в издания их города,но ответа не поступало,пробивался через коммерческие издания ,отчего приходилось работать сутки через день,недавно послал в листудию "Белкин " с нижеследующей исповедью:
Исповедь Фореста Гампа
Повторю телефон Димы. Не знаю настолько уж он знаменит вм вашем
> ВУЗе ,сколь себя обрисовывает...89272864201.Познакомились мы так:
> работал на заводе ,сходил с ума от первой поздней любви (в
> 22!!!года),писал на станке безграмотные стихи и брал дни в счёт отпуска для поездок на историческую Родину. Услышал ,что некто Дима Першин устраивает вечер памяти
> поэта-земляка Седова. У Александра Палыча Седова трагическая
> судьба-выкормыш А Н Калашникова ,будучи актёром ,он много колесил по
> стране ,потом оказался на Родине ,спился ,опустился до ДД на базарном
> радио ,к 40 ни семьи ,ни кола ,ни двора ,накушался таблеток ,опочил ,
> горя не выдержала старуха -мать ,выносили 2 гроба .Известности поэта
> он не сыскал и после смерти ,вспоминают лишь кучка людей. Я долго
> искал сборник этого автора ,удалось купить брачок в
> типографии. Читая ,плакал :я нал уже какие эмоции порождают подобные
> строки. Потом узнаю ,Дима устраивает литобъеденение . Сходил, не
> привычный к подобному ,чувствовал себя не в своей тарелке: какие -то
> старики обсуждают стихи о УХЕ ИЗ КОТА .Дима предложил поступать в
> Литературный ,разбередив старые раны – ведь мечтал об этом с д\с . А тут у меня начались домашние
> проблемы ,больницы. За это время сей литсоюз распался. Одного старика
> муж сей пихал в местный журнал ,со мной занимался по субботам ,пихая в
> Литературный. Группу инв-ти я не получил -не было взяток ,устроиться
> со справкой на лёгкий труд -нереально ,первая любовь не и без моей помощи поступила в медучилище и вышла замуж ,а я оказался в Церкви, где один священник посулил помощь в получении образования. В это время
> он поминал Бикмуллина (мужик пахал на мебельном комбинате ,после
> смерти выяснилось, что -академик. Вроде ,его труд защитили как
> диссертацию ,а потом издали книгой под чужим именем, вроде выпивал от
> этого, а потом сердце не выдержало.)На этом вечере познакомился с
> Лёшей Куприяновым -я давно предлагал Диме пообщаться с ним, но тот
> орал, что рабочие- быдло, мордовский эпос в зачаточном
> состоянии, православные –лукавые ,а в самиздате 90х все
> графоманы ,а я –эгоист ,фаталист и интроверт. Мнение ,что написание некрологов коммерчески выгодно меня
> коробило Раз так достал, что я читаю ненужную литературу, что я
> приволок ему кипу своих книг- Золю, Бальзака и Стельмаха "Думу о
> тебе",после чего он стал их читать. А меня познакомил С
> произведениями Саши Соколова И вот Дима, обозначающий меня
> эгоистом, интровертом ,шизофреником, достоевским и прочая заявляется ,в
> Храм, выдёргивает меня во время службы из Алтаря ,обозначает
> мракобесом, упрямым мордвином ,пугает депрессией, что Церковь меня испортит, там всех пугают адом придирается к
> обуви. потом заявляется через 3дня с думой, что мне надо в
> семинарию. Потом в день когда мне надо было уже быть в Литературном
> через общую знакомую интересовался моей судьбой .НО то что он
> отправил оказалось не добирающем положенного объёма, а он любил в моих
> строках выдёргивать любые зачатки духовного. Я заработал, послал то что сам
> хочу и как хочу -и прошёл...Тут умер священник ,отчего я не поехал в Москву после вызова из Литературного. У гроба его мы встретились с Димой , тогда ещё с косичкой. Я не поехал и после второго вызова –всё надеялся, не смотря на отсутствие возможностей ,сперва чего –то достичь. Потом мы не виделись. я полностью был в
> ауре православия -и то было самым лучшим временем моей жизни. Видел
> его редко и случайно, знал что в музыкалке ставит голос, раскручивает
> свою группу .У мызшколы советовал о снятии полдома у старухе в Пензе и устроиться педагогом ,а ещё искренне радовался,что я не испорчен Церковью .А я уже побывал в Монастыре,где не получил благословения на творчество,пытался уйти из Церкви и написал психологическую работу (www.serbin1.narod.ru ),кою, не смотря на заверения препода никуда до сих пор не пристроил, ибо это считается неугодным Богу. Раз пересёкся с ним на квартире его мамы, где он жил
> после нового развода ,он вспоминал мою обувь, из-за которой на меня не
> посмотрят девушки. Знал бы как смотрели когда в дедовых обносках
> ходил до 20 лет...Дима продолжал ставить театральные зрелища ,на которые я не ходил, т. к. чувствую себя в подобной атмосфере не в своей тарелке. А потом окончательно ушёл из Церкви ,т .к. там пытались склонить на свою сторону ,а я не хотел отрекаться от творчества. Дальше я болтался по городу. Тут предложили это место
> корреспондента , хотелось заявит о нём ,встретились Он позвонил в
> редакцию и наорал в трубку .Рассказывал о первых шагах в инете, звал
> с собой. Написанную статью он привычно потерял, написал новую .Многим
> людям рекомендовал его, да весь литгород тащил за свой счёт в сеть .Но
> у Димы ежедневно меняется мнение .Он ничего не помнит -2жена как -то
> его стабилизировала ,а сейчас некому. Ходил я каждый день в этот
> салон и рассказывал адресатам, какие проблемы не позволяют переслать
> Диме свои вирши .А б\п он и не будет. Он восстанавливал литклуб
> ,скачивал материалы ,находил идеи -он терял и забывал Пошёл потом на
> мойку .Надеясь, что пробью рубрики о таких Димах в молодёжках и буду получать гонорары
,да их порадую ,Дим этих.. После Церкви я ,вообще, долго болтался по низко оплачиваемым работёнкам ,на которые не каждый и пойдёт. Иногда я не мог даже содержать майл , не раз закрывал ящик и пользовался обычной почтой. Зряплата когда не дотягивала и до 1- 2 тысяч рублей, сшибал в Церкви, но тупо тратился на сеть ,пытаясь выйти на диаспору афророссиян и самиздатчиков 90х,что разбегались от меня как от бабайки дети. Нередко меня убеждали, что мои попытки чего –то достичь нереальны ,а я продолжал идти вперёд. Так однажды я узнал о Иноке Всеволоде и долго надеялся, что он поможет пробиться в творчестве ,что ,конечно же ,не кормит ,а разоряет, особенно когда комп недоступнее летающей тарелки. Зашивался ,звонил ему чуть не каждый день, просил передать фото
> для оформления наборщикам, не пришёл ,в салоне подготовил папку, где
> разжевал куда и что ,не пришёл .»З.Двери» вышли на Кружевах
> -предъявил ,что ничего не показывал Потом издал уже без оформления в
> Крае Городов, отнёс его маме экз ,он его потерял. После мойки оказался в Пту,выходило меньше поди даже500 в месяц .В это время переписывался с одной девчонкой ,долго и подробно. И даже пригласил в Дивеево. Но она видела это смешным и глупым, обозначала меня наивным, эгоистом, говорила ,что использую людей и что она – не цветочек аленький и согласна пойти официанткой в ночной клуб, чтоб быть честнее. Но она ,не подозревая, вернула меня в Храм, откуда я ушёл и как прихожанин. Потом, ковыряясь в церковной грядке ,я встречу девушку, что из- за проблем с трудоустройством долго отирается при Храме за паёк. Мне она западёт душевными качествами .Однажды мы долго будем стоять в подъезде, она будет рассказывать скольких ухожёров отшила ,т. к. мечтает стать монахиней, и лишь тогда я пойму насколько смешно и глупо выглядел в переписке ,которую прекратил, кстати, пытаясь в очередной раз вернуться в духовное русло. Потом стал видеть его, Диму,
> в Храме ,где он говорил ,что...в следующей жизни будет монахом. Появление его, почти лысого, спустя года три, для меня было неожиданностью. Я попросил его сканировать фото свои для Белкина, он как всегда пообещал ,потом забыл и не захотел оформлять мой текст. Так что – на прямую к нему .Просил
> оформление послать Вам, проигнорировал ,в воскресение поцапались ,а в
> понедельник подобрал меня к себе поговорить. Учил жизни ,не давал договорить ,привычно не мог выслушать ,а я был, не смотря на хроническую трезвенность ,впервые и, надеюсь , в последний раз выпимши и мне было херово –одна девчонка брала для своего сайта мои рукописи ,а теперь из не найду
> и сватал какую-то пухленькую массажистку, а у меня ,стоит увидеть на ульце ту первую любовь по –прежнему предательски ёкает сердечко ,да и согласен остаться один или привезти с отцовой деревни девчонку из неблагополучной семьи, лишь бы за писанину не стучала сковородкой по башке. Журил что я никогда не буду классиком и сам не знаю чего хочу ,что не пишу в местную
> прессу ,где за месяц дают 700 рублей. Но это не мой уровень ,и я вырос из этих штанов
